Азотна кислота в каністрах 10 л

Шановні покупці! Важлива інформація!

Вартість, наведена на сайті, дійсна під час купівлі заводського тарного місця (мішок, бочка, каністра, рулон тощо). Щоб не вводити Вас в оману, перед вартістю товару ми рекомендуємо  «від».  У разі роздрібних покупок ціна змінюється (залежно від типу або кількості продукції). Це пов'язано з витратами на транспортування, зберігання, фасування, рекламу тощо.

Але, повірте, ми завжди намагаємося, щоб наше цінове пропонування залишалося найпривабливішим проти інших компаній на ринку. Для уточнення вартості Ви можете звернутися до наших менеджерів за будь-яким із зазначених на сайті телефонів. Або залишити замовлення на сайті. Ми з Вами зв'яжемося для надання повної інформації.

Заздалегідь дорожимо за розуміння.

З повагою, наш колектив.

Нітрати — солі азотної кислоти HNO, (нітрати амонію, лужних і лужно-земелевих металів називають силітерами). Широко застосовуються в промисловості й особливо в сільському господарстві. Входять до природного мінерального складу ґрунтів і слугують компонентами добрив. Рослини особливо легко засвоюють Н. з мінеральних добрив. У певній кількості Н. абсолютно необхідні рослини. У разі неспостереження норм добрива полів Н. накопичуються в харчових продуктах і викликають у людей важкі отруєння, зокрема хронічні.[ ...]

Із сіркою, соляною й азотною кислотами слабкої та середньої концентрації вони не взаємодіють. За температури кипіння цих кислот спостерігається помітна взаємодія. Кількість розчинної основної солі за один і той самий проміжок часу в зазначених кислотах зростає від калієвого алунета до водню. За стійкістю до неорганічних кислот основні солі можна розташувати в такий ряд: Н2А< < (NH4) 2 А< Na2A< К2А, де А — Al6 (S04) 4 (ОН) [2. Під час нагрівання вище температури кипіння (автоклавні умови) всі основні солі повністю розчиняються в кислотах щодо невеликих концентрацій (10%). У концентрованих кислотах усі основні солі алюмінію розчиняються практично повністю. Обпалені за температури дегідратації (450-550 °C), ці солі розчиняються в неорганічних кислотах також слабких і середніх концентрацій.[ ...]

В Радянському Союзі випускається два різновиди азотної кислоти: розбавлена з вмістом 50-60% HNOз і концентрована з вмістом 96-98% НМ03. Розбавлена кислота застосовується переважно для виробництва аміачної селітри та інших азотовмісних мінеральних добрив. На основі концентрованої кислоти отримують вибухові речовини, пластмаси, барвники, нітролаки, кіноплівку та інші продукти. Одним із шляхів її отримання є упарювання розведеної азотної кислоти в присутності сірної кислоти, яка забирає воду. Сировина для отримання ННОз є No13.[ ...]

Прикладами слугують аміак у виробництві азотної кислоти та бензолу у синтезі алкілбензолів. Названі напівпродукти отримують із природної сировини: аміак — з природного газу, води та повітря, а бензол — з нафти або вугілля. Продукти перероблення нафтопереробки — вихідні речовини для нафтохімічної промисловості та виробництва органічного синтезу. Олії, що витягуються з рослинної сировини, використовують у виробництві мила, лакофарбових матеріалів, допоміжних речовин для легкої промисловості.[ ...]

Відказ у перспективі від отримання адипінової кислоти за допомогою окиснення циклогексанолу азотною кислотою дасть можливість не тільки використовувати доступніший окислювач — кисень повітря, але й одночасно виключити викиди окислів азоту (Г. Д. Харлампович, Р. И. Кудряшова, 1978).[ ...]

Забруднення атмосфери сполуками сірчаної й азотної кислот із подальшим випаданням опадів називається кислотними доходами. Кислотні дощі утворюються внаслідок викиду в атмосферу оксидів сірки й азоту підприємствами паливно-енергетичного комплексу, автотранспортом, а також хімічними та металургічними заводами. Під час аналізу складу кислотного дощу основна увага звертається на вміст катіонів водню, що визначають його кислотність (pH). Для чистої води pH = 7, що відповідає нейтральній реакції. Розчини з pH нижче 7 вважаються кислими, вище — лужними. Весь діапазон кислотності-лужності охоплюється значеннями pH від 0 до 14. Приблизно дві третини кислотних дощів викликаються діоксидом сірки. Третя, що залишилася, зумовлена переважно оксидами азоту, які також є однією з причин парникового ефекту та входять до складу міського смогу.[ ...]

Проби консервують додаванням 2-5 мл концентрованої азотної кислоти на 1 л проби. Якщо потрібно окремо визначити нікель у розчиненій і нерозчинній формах, пробуджувати до консервування фільтрують і визначають загальний вміст нікелю та вміст його в розчині. Проби, що містять ціаніди, не можна консервувати.[ ...]

Оскільки мокре спалювання фільтра за допомогою азотної та сірчаної кислот-операція дуже тривала, рекомендується первинний осад солей срібла фільтрувати не через паперовий фільтр, а через мембранний фільтр («заперечувальний», ст. 18), помістивши останній у скляний фільтрувальний тигель. Мембранні фільтри дуже швидко окиснюються під час оброблення їх сіркою й азотними кислотами.[ ...]

Пробу об'ємом 10-50 мл підкислюють декількома краплями 25% азотної кислоти та додають по краплях 5%-й розчин нітрату срібла доти, поки триває помутніння. Потім вводять приблизно 0,5 г персульфату амонію або персульфату калію й нагрівають розчин до кипіння. У присутності марганцю в кількості від 0,1 мг/л і вище розчин фарбується в блідо-рожевий колір.[ ...]

Посуд для аналізу треба ретельно промивати розбавленою азотною кислотою та розчином дитизона. Чистоту посуду, особливо ділових лійок, контролюють додаванням малої кількості розведеного розчину дитизона. Зелене забарвлення останнього не має змінюватись.[ ...]

Додатковим джерелом оксидів азоту є підприємства, що виробляють азотні добрива, азотну кислоту та нітрати, анілінові барвники, нітроз'єднання, віскозний шовк, целулоїд. Кількість оксидів азоту, що надходять в атмосферу, становить 65 млн на рік. У містах найвищі концентрації оксидів азоту спостерігаються вранці, до початку фотохімічних процесів. У разі яскравого сонячного світла оксиди азоту реагують із незапаленими бензиновими парами та іншими вуглеводнями, утворюючи низькоатмосферний озон або смог, тобто червоно-бурий серпанок. Максимальна разова ПДК діоксиду азоту становить 0,085 мг/м3, а середньодобова — 0,04 мг/м3. У разі концентрації понад 0,15 мг/м3 виникають гострі захворювання органів дихання. У разі гострого отруєння діоксидом азоту може розвинутися набряк легень. Ознаками хронічного отруєння є головний біль, безсоння, подразнення слизових оболонок.[ ...]

У 1914 р. розроблений і в 1916 р. в р. Юзовка (тепер Донецьк) пущений в експлуатацію цеху азотної кислоти на основі аміаку коксового газу. Розроблення велося під керівництвом російського інженера І.І.Андреєва. Зараз отримання азотної кислоти з аміаку — основний спосіб її виробництва.[ ...]

Точкові некрози виникають унаслідок потрапляння на лист крапельок сірчаної або азотної кислот (особливо першої), що можливо під час смогу, туману та випадання на території кислотних дощів. Одне з пояснення утворення країв некрозів — це скупчення солей важких металів на краю листової пластинки; цим же пояснюється відмирання кінчиків хвонок. Міжжилковий некроз виникає внаслідок потрапляння в лист через вузькість або найдрібніших крапельок сіркової кислоти, або оксидлів сірки, які в цитоплазмі перетворюються на сірку. Остання — сильно гігроскопічна речовина — дуже швидко забирає воду від вуглеводів, які утворюються в процесі фотосинтезу.[ ...]

Оксиди азоту також окиснюються до вищих оксидів із кінцевим утворенням парів азотної кислоти НМ03. Пари обох кислот, щільність яких у 3-4 рази більше щільності повітря, під дією гравітації та з атмосферними опадами, які називають кислотними доходами, надходять у ґрунт. В підсумку прісноводні водойми та річки закислюються, що призводить до втрати частини водної флори та фауни й заміни їх іншими, стійкішими, але не забезпечують необхідну регенерацію води. До цього треба додати, що суміш сірчаної й азотної кислот за своєю здатністю розчиняти метали наближається до «царської горілки». Ця суміш постійно розчиняє важкі метали, вносить їх у прісну воду й у такий спосіб впливає на живі організми.[ ...]

Методика може бути застосована до аналізу стічної води, що містить хром, нікель, мідь, залізо, азотну кислоту (до 1,8 М). Для маскування супутніх елементів використовують маскувальний комплексоутворювач, який вводять і в розчини під час побудови градуювальної кривої.[ ...]

Основний розчин. Розчиняють 1,000 г нікелевого дроту ч. д. а. у 15 мл приблизно 35% азотної кислоти ч. д. а. додають 5 мл розбавленої (1: 3) сірної кислоти ч. д. а. і випаровують до появи білих парів сірої кислоти. Залишок розчиняють, і розчин доливають дистильованою водою до 1 л за 20 °C; 1 мл розчину містить 1 мг нікелю.[ ...]

Розчин сульфату амонію використовується для осадження гіпсу Са504 після оброблення фосфориту азотною кислотою (в розчині залишається 1ЧН4М03). Приблизно 2/3 сірчаної кислоти, отриманої із сернистого ангідриду, спрямовується на розкладання сульфіт-бісульфітного розчину, а 1/3 — йде на розкладання додаткової кількості фосфориту. фосфорна кислота, що утворилася, нейтралізується аміаком, після нейтралізації розчин солей концентрується й солі гранулюються. У результаті виходить фосфат-нітрат амонію, що містить 26% N і 19% Р205 і є цінним комплексним добривом.[ ...]

Якщо проба містить ціаніди, до виміряного об'єму проби додають 5 мл концентрованої азотної кислоти та 0,5 мл розбавленої (1: 1) сірчаної кислоти та випаровують до появи білого диму. Залишок розчиняють у воді,.розчин розбавляють і обробляють -описаний вище способом.[ ...]

У зв'язку з інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва та збільшенням кількості вносених азотних добрив проблема нітратів (солей азотної кислоти HN03) і нітритів (солів азотистої кислоти HN02) набула серйозного значення, оскільки вони не тільки негативно впливають на організм людей, але й призводять до захворювань і навіть загибелі сільськогосподарських тварин. Найбільш інтенсивно накопичують нітрати кабачки, буряк столовий та огірки. З цієї причини майже шоста частина фруктово-овочевої продукції містить нітрати в кількостях, що перевищують ПДК. А від рівня вмісту нітратів у харчових продуктах безпосередньо залежить онкологічна й алергічна захворювання, яка в Росії за останні роки різко зросла. Допустима добова доза нітратів, що містяться в основних харчових продуктах, для дорослої людини в Росії — 325 мг, тоді як за рекомендацією ВООЗ вона не має перевищувати 220 мг. Встановлено, що споживання тваринами корму з вмістом нітратів понад 1% його сухої маси призводить до їхньої загибелі.[ ...]

З таблиці видно, що в порції розчину No 2 досягається найвища концентрація витіснених зі смоли К.У-2 іонів Са2 за майже рівних кількостях кислоти та нітрату кальцію (1,76 і 1,95 кг-екв/м3 відповідно). У порції No 1 надлишок кислоти дуже малий, але й концентрація нітрату кальцію в 1,5 раза нижча, ніж у порції No 2, яку і треба виводити з циклу для утилізації. У першій використаній порції промивної води вміст кислоти досягає 2,5 кг-екв/м3, а вміст іонів Са2+ становить усього 0,4 кг-екв/м3. Отже, застосування цієї порції промивної води для приготування регенераційного розчину дасть змогу скоротити витрату свіжого реагенту на 2,5 кг-екв/м3 (на 150-155 кг HNO3/M3) завдяки усуненню невиробних втрат кислоти.[ ...]

Виробництво поліетиленової плівки, поліамідних і фенолформальдегідих смол, фталамінового ангідриду, сірчаної, соляної кислоти, дихлоретану, хлорвінілу, хлористого водню, ефірів, електролітичної луги, сульфату; карбіду кальцію, нафтового коксу, хлору, корду, карбаміду, гербіцидів і цеху нітриту амонію, гідроксиламін-сульфатного виробництва капролактама, виробництво слабкої азотної кислоти без каталітичної очищення, виробництво аміаку, метанолу, ацетилену, розмольні установки та гранул ятори заводів фосфорних солей, грануляційні вежі виробництва аміачної селітри, колони карбонізації та вапняні печі содових заводів, регенератори виробництва дегідрування бутану, печі спалювання кубових залишків і відділення окиснення виробництва капролактама та ін.[ ...]

Залізоаммонійні квасолиці. 61 г залізоаммонійних квасів розчиняють у 100 мл дистильованої води, додають 310 мл азотної кислоти (÷1 = 1,14), Отриманий розчин відфільтровують під вакуумом і об'єм доводять до 500 мл водою.[ ...]

Перед роботою їх піддають такій підготовці:, обробляють під вакуумом 10 мл шиєю концентрованої сірчаної кислоти (х.год) й азотної кислоти (х.год.) у співвідношенні 1:1. Затії промивають дистильованою водою до нейтрального середовища фільтрату за універсальним індикаторним папером.[ ...]

Проби, що містять ціаніди, не треба консервувати. Відібрані проби консервують, додаючи 5 мл концентрованої азотної кислоти на 1 л проби, що перешкоджає адсорбції міді стінками посудини, у якій проба зберігається. Особливо необхідно консервувати проби, у яких вміст міді менш ніж 1 мг/л.[ ...]

Насамперед треба мати якусь чутливу речовину, яка дасть змогу виявити утворену силітуру або азотну кислоту. Таким є реактив дифеніламін, який можна дістати в лабораторії або аптечному складі. Розчином кількох його кристаликів у 5 кубічних сантиметрах міцної сірої кислоти можна визначати найменші сліди селітри. Щоб переконатися в цьому, візьміть чайну ложку звичайної пелітри та розчиніть у склянці води; вилийте зі склянки цей розчин і налийте в склянку чистої води, що залишилася на стінках склянки розчину солітра (розбавленого чистою водою) буде досить, щоб визначити в ньому силітуру дифеніламіном.[ ...]

Розчини травлення мідних сплавів. Для травлення мідних сплавів найпоширенішими є розчини на основі азотної кислоти в суміші із сіркою та соляною кислотами, сернокислі розчини з додаванням окисників Н2О2, (МНФБгОв, а також хроматні (регенерація яких розглянута в главою, присвяченої регенерації хромовмісних розчинів). Накопичення іонів міді в таких відпрацьованих розчинах становить 60-120 г/л.[ ...]

Процес отримання аміальної пелітри складається з таких стадій: 1) отримання розчинів аміачної селітри нейтралізацією азотної кислоти газоподібним аміаком або аміак містить гази; 2) упарювання розчинів аміачної селітри до стану плавання; 3) кристалізація з плавання солі у формі частинок округлої форми (гранул), лусочок (пластинок) і дрібних кристалів; 4) охолодження або сушіння солі; 5) паковання в тару готового продукту.[ ...]

Методи очищення газів від оксидів а з т. Відмітною особливістю цього процесу в разі виробництва концентрованої (Укрпошта) азотної кислоти є високий вміст оксидів азоту в нітрозних газах, що виходять із конденсаторів (до 20% Н02).[ ...]

Можливість ліквідації окислів азоту в окисному та відновному середовищі була перевірена у дослідах з вогневого знешкодження водних розчинів азотної кислоти на стіндовому циклонному встановленні МЕЇ й на одній із дослідно-промислових установок. Аналіз димових газів на окиси азотуtався колориметричним методом із застосуванням саліцилової кислоти [36]. Для оперативного контролю сумарного вмісту окислів азоту в димових газах використовувався газоаналізатор УГ-2. Всі досліди на стендовому встановленні проводилися з питомим навантаженням 0,9 т/(м3 — год), середній медіанний діаметр крапель становить 180 мкм, коефіцієнт витрати повітря варіювався в межах від 0,81 до 1,11, температура відхідних газів змінювалася від 860 до 1280 °C Концентрація азотної кислоти в розчині становила приблизно 5%.[ ...]

Хід визначення. Відбирають таку кількість стічної води, щоб у ній вмістилося 1-10 мг нікелю; воду поміщають у порцелянову чашку, додають 2 мл соляної кислоти (пл. 1,19 г/см3), 0,5 мл азотної кислоти та випаровують на водяній бані досуха. Залишок обробляють 1-2 мл концентрованої соляної кислоти, приливають до нього 20 мл дистильованої води та нагрівають до розчинення солей. Потім фільтрують кремнову кислоту, збираючи фільтрат у склянку місткістю 50-100 мл і промивають осад гарячою водою. Фільтрат із промивними водами упарюють до об'єму 15-20 мл, додають 0,1 г винної або лимонної кислоти та нейтралізують аміаком. Рідина має залишитися прозорою.[ ...]

У котлах-утилізаторах гази істотно охолоджуються, наприклад, проміжні продукти отримання аміаку — від 900-1500 до 180 °C, сернистий газ у виробництві сірої кислоти — від 850-950 до 400-450 °C, нітрозні гази в технології азотної кислоти — від 800-850 до 160-170 °C і Т.д.[ ...]

Травлення деталей із міді та латуні зазвичай проводять у дві стадії: спочатку видаляють основний, щільно притискний шар окислів у розчині, що містить 200-250 г/л сірної кислоти, за температури 50-80 °C, а потім для отримання світлої напівблискульної поверхні деталі обробляють у суміші сірчаної й азотної кислот із добавками хлоридів.[ ...]

Деталі з алюмінієвих сплавів після оброблення зазначеними розчинами промивають у холодній і гарячій воді. Якщо ж був використаний розчин їдкого натра, то деталі ще поміщають у 15-20% азотну кислоту до повного освітлення, після чого знову промивають у холодній і гарячій воді, а потім просушують.[ ...]

Регенерація відпрацьованих азотнокислих травильних розчинів також може бути здійснена методом електролізу, проте в цьому разі процес ускладнюється, позаяк відбувається відновлення азотної кислоти до азотистої, яка є каталізатором процесу хімічного травлення міді. Щоб уникнути розчинення осаденої на катоді міді, рекомендується безперервно або періодично вводити домішки речовин, що зв'язують азотисту кислоту, наприклад сечовину. Оскільки іони N02 є сильними окисниками, необхідно використовувати стійкі до окислення аноди, як-от платина, ніобій, тантал та ін. Вихід металу за струмом у цьому процесі 10-15%.[ ...]

У хімічній і нафтопхімійній промисловості до виробництва першої групи належать цехи з технологічними печами, що працюють на природному газі та малосерністому мазуті, другий — виробництва азотної кислоти з каталітичним очищенням, третій — цехи з дробно-помильним обладнанням, сушильними барабанами, збагачених фабрик, четвертої — більшість хімічних і нафтопихімічних виробництв (поліетилену, фенолу, фталевого ангідриду, стиролу, метанолу, ацетилену та ін.).[ ...]

Неабиякий вплив високого вмісту органічних речовин і міцних комплексних сполук заліза усувають так само, як і в попередньому методі. Залишок у чашці розчиняють 5 мл теплої розбавленої (1:9) азотної кислоти та фільтрують, але потім не додають азотної кислоти.[ ...]

Висота шару під час протікання швидких процесів дуже невелика. Окислення метанолу в формальдегід здійснюють у шарі срібного каталізатора завтовшки кілька сантиметрів, а окислення аміаку у виробництві азотної кислоти — у шарі з декількох (10-15) платинових сіток (рис. 2.82,6). У таких реакторах потрібен особливо ретельний розподіл газу перед шаром.[ ...]

Основним чіпом очищення промивних травильних стічних вод є їх нейтралізація лужними реагентами з подальшим осадженням малорозчинних солей, гідроокисів заліза та механічних забруднень. У разі нейтралізації соляної й азотної кислот вапна утворюються добре розчинні та нешкідливі солі кальцію, які за відповідного розведення можна спускати у водойми.[ ...]

З огляду на хімічну схему (5.24) — (5.26), функціональна схема вмикатиме підсистеми окиснення аміаку, подальше охолодження газів [реакція (5.24) протікає за високої температури], окиснення оксиду азоту й абсорбцію утворених нітрозних газів водою (мал. 5.50). Побудова ХТС виробництва азотної кислоти була розглянута в розд. 3.5.2. Тут зупиниться на фізико-хімічній підставі окремих стадій виробництва.[ ...]

Азотмісні речовини (білки, наприклад), піддаються процесу амоніфікації, пов'язаного з утворенням аміаку, а далі — солей амонію, доступних в іонній формі для асиміляції рослинами. Однак частина аміаку під впливом нітрифікувальних бактерій піддається нітрифікації, тобто окисленню спочатку до азотиста, далі — азотної кислоти, а далі — під час взаємодії останньої з основами ґрунту — відбувається утворення солей азотної кислоти. У кожному процесі бере участь особлива група бактерій. В анаеробних умовах солі азотної кислоти піддаються денітрифікації з утворенням вільного азоту.[ ...]

Апробування снігового покриву проводиться з відбиранням проб на всю потужність його залягання. У лабораторних умовах розтоплюється сніг за температури 20 °C. Тала вода фільтрується через спеціальний беззольний фільтр, який висушується на повітрі, після чого визначаються всі звиси. Фільтри з зважуванням озолюються під впливом азотної кислоти за температури 400-450 °C у муфелі для видалення органіки з подальшим визначенням мікроелементів.[ ...]

Тому доцільно проводити біологічне очищення стічної води виробництва карбаміду в суміші з іншими стічними водами, що містять органічні сполуки. У цьому разі карбамід та аміак активно використовуватимуться мікроорганізмами як джерела азоту. Крім того, стічні води виробництва карбаміду після нейтралізації азотною кислотою рекомендується застосовувати як рідкі азотовмісні добрива. Одним із шляхів використання азоту, що міститься в стічних водах виробництва карбаміду, є кероване культивування водоростей на цих стічних водах, що дасть змогу отримувати поживні кормові білки.[ ...]

Здійснення грандіозної програми, засвоєної Пленумом ЦК КПСС у грудні 1963 р. за розвитком потужної хімічної індустрії, зокрема за різким збільшенням виробництва мінеральних добрив. і отрутних засобів, вимагає створення великих систем технічного водопостачання. Так, на 1 т продукції, що випускається, витратяться такі кількості води: під час виробництва сірчаної кислоти до 90 м3, у виробництві азотної кислоти до 250 м3, під час виробництва аміаку до 1050 м3.[ ...]

Якщо відомо вміст врахованих останнім формулою іонів, з'являється можливість розрахунку концентрації іонів водню. Реконструйована в такий спосіб величина pH проб дощової води, відібраних у Європі в довоєнний час, становить у середньому 5,5. І якщо зараз у Західній і Центральній Європі природні дощі з pH < 5, причому до 60-65% їх кислотності визначається вмістом сірчаної та до 30-35% — азотної кислоти, то зрозуміло, що пов'язано це головним чином зі збільшенням концентрацій попередників цих кислот в атмосфері.[ ...]

Солі вісмута легко гідролізуються у водяному середовищі з виділом нім опадів основних солей висмуту. Особливо повно проходячи гідроліз в присутності хлорид-іонів, коли випадає в осаді дуже мало розчинний хлороксид вісмута ВЮС1. Все це є причиною того, що в рідкій фазі стічних вод можна очікувати присутності помітних кількостей висмуту тільки в тому разі, якщо ці води містять вільну азотну кислоту в досить високій концентрації.[ ...]

Очевидно, що вторинна сировина зберігає природні ресурси. Класичним прикладом цього є повна заміна природної сталітри на одержувану з аміаку, виробленого з природного газу та повітря. Коли у 30-х роках виникла проблема забезпечення добривами посівівів бавовнника в Узбекистані, було створено виробництво селітри з води та повітря. Вода — сировина для отримання водню електролізом. Повітря — сировина для отримання азоту глибоким холодом. Вода — джерело енергії (електростанції) для цих енергоємних процесів. Цього було досить, щоб синтезувати аміак, з нього — делікатну кислоту та далі з аміаку та азотної кислоти — силітру, цінне добриво. До 30% сірчаної кислоти виробляється з відхідних газів кольорової металургії та процесів обесерива — нафти.[ ...]